Меч Арея
Шрифт:
Доба Києва-Хотiвського була добою розквiту таких городищ (насправдi – античних мiст) на територiї всiєї України. Згадаймо хоча б Немирiвське, Гаврилiвське, Кам'янське та Бiльське городища, заснованi тодi-таки хлiборобськими «скiфськими» племенами. А ще згадаймо Змiйовi вали – могутнi фортифiкацiйнi споруди, першi з яких виникли теж у «скiфський» час.
Тiльки високорозвинене суспiльство спроможне на подiбнi трудомiсткi й дорогi будови, й тогочасне
Хiба ж не про це свiдчить iсторiя Скiфiї? Чому тодi ми намагаємося принизити самих себе й запекло твердимо, нiби в нашiй минувшинi не було нi блискучої культури, нi гiдних подиву звершень, анi чудових мiст? Усе це було, був i Київ (може, хiба що називався Хотовим чи ще там як) за пiвтори тисячi рокiв до Олега й Iгоря, хай i не на тих самих пагорбах, але стояв. Живi мiста мають властивiсть рухатися в просторi. Кожна епоха висувала свої закони, свої вимоги й до людей, i до мiст. Стародавнiй Галич, наприклад, був од Галича сучасного за шiсть кiлометрiв, але ж ми не кажемо, що це рiзнi населенi пункти. З цього приводу надзвичайно цiнною видається нам знахiдка Г. М. та I. Г. Шовкоплясiв у київському мiкрорайонi Оболонь. Вони вiдкрили поселення II ст. до н. е. – II ст. н. е., що неабияк прислужилось iсторикам, продовжуючи бiографiю Києва.
Iсторiя наша повна бiлих плям, iсторiографiя ряснiє плямами темними й ще бiльше – затемненими. Й цей справедливий докiр, як казав Олександр Хомич Вельтман, талановитий росiйський письменник та iсторик, може, не досить озброєний археологiчними матерiалами, зате щедро обдарований талантом ретроспективного аналiтика, – лягає на сумлiння не так найдавнiших iсторикiв, як на iсторикiв доби iстинно варварської, коли стараннiсть, доброчеснiсть та прагнення об'єктивностi, що iснувала ранiше, почали в масовому порядку, при переписуваннi античних свiдчень та хронiк, замiнюватись невiгласькими перекручуваннями, описками та свiдомим пiдтасовуванням для наперед планованого вкорiнення в iсторiографiї неiснуючих фактiв i дiй, прийшлих династiй та прийшлих народiв-завойовникiв. Та й нинi далеко не кожен iсторик може похвастатися, що вiн очистив себе вiд скверни тих варварських традицiй.
I наш святий першообов'язок – вишукувати в половi нещиростi й тенденцiйних перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший погляд безнадiйно це здавалось.
1972-1990 pp.
[1]
Н а в – мрець.[2] Одна з найвищих посад у давнiй Київськiй Русi.
[3] Ч а с – мiра вiдстанi, приблизно 5 км.
[4] Сарана.
[5] Слово «гуни» слов'янського походження i в багатьох iсторичних джерелах пишеться з одним «н» (авт.).
[6] Борошном називали взагалi харчi.
[7] Волгу.
[8] Т а л ь- заложник.
[9] Єгипетська.
[10] В е р е к т и – молотити, звiдси вересень – мiсяць молотiння.
[11] Тепер м. Очакiв Миколаївської областi
[12] Херсонес, або Корсунь, був коло теперiшнього Севастополя, влежав до Вiзантiї.
[13] Писар.
[14] Тут i далi цитуються слова, залишенi давньогрецьким iсториком Прiском, який жив у V сторiччi й вiдвiдував столицю Аттiли.
[15] Захiдна Римська iмперiя зi столицею в Римi. Схiдна iмперiя, зi столицею в Константинополi, теж звалася Римською, хоч насправдi була грецька.
[16] Гра.
[17] Персiя.
[18] Чумацький Шлях.
[19] Аргентум – срiбло (лат.). Тепер Страсбург.
[20] Майнц.
[21] Кельн.
22] Мiланi.
[23] Тепер Орлеан, мiсто на вигинi правого берега р. Луари.
[24] Подiбну промову, за свiдченням iсторика Иордана, Теодорiк виголосив i перед боєм з Аттiлою.
[25] Тепер Шварцвальд у Захiднiй Нiмеччинi
[26] Однi з найвищих посад великокняжого двору в стародавнiх русинiв.
[27] Iталiєць.
[28] Флагеллум – дрюк, бич, кий.
[29] Дослiвно перекладається: Божий Бич (порiвняй: Богдан Гатило).
[30] Лев Перший (лат.).
[31] Ходити ротi – клястися, присягатися.
[32] Шовку.
[33] Калiмера – Ласкаво прошу!
[34] Радiй, пане iмператоре.
[35] Кало – добре (грецьк.).
[36] Життя.
[37] Мотузка.
[38] Бiблiотеки.
[39] Тепер там початок вул. Володимирської, трохи вище вiд iсторичного музею.
[40] Викуп, платня.
[41] Тепер м. Вормс на лiвому Березi р. Рейну.
[42] Викупу.
[43] Луската рiзниця.
[44] Разом з правою рукою.
[45] Великий келих
[46] Варягiв.
[47] Пiзнiше його прозвали Чудським.
[48] «Дика вира» – об'єднання заможних смердiв серед сiльської общини-громади на давнiй Українi
Source
Converted from DVD copy of Maxim Moshkov Library - http://lib.ru