Современная проза

Ми обидва раптом підвелися. Відтак зустрілися поглядами. У голові гуділо — аж відлунювало. Чоловік пройшов повз мене. Ми попрямували до цукерні на відстані десяти кроків один від одного. Потім — до кінотеатру. Виходячи з кінотеатру, я його не помітив. Перед дверима готелю ми здибалися, на мить зупинилися,…

Изпълнението на втората задача се натъкна на още по-големи пречки. Трябваше не само да бъде умело преведен един огромен и труден текст, възлизащ на повече от три хиляди страници, не само да бъдат обяснени множество непознати за читателя санскритски изрази, но което бе най-трудното — да се намери издател,…

В живота обаче — за разлика от света на риториката — всяко зло си има автор и всеки автор — фамилия. Именно за туй не съм се боял да бъда конкретен там, където това е било необходимо, но съм го правил от свое име, без да използвам името на Людмила и съм се старал да боравя пестеливо с неприятните примери,…

Декілька разів я запитую, але, побачивши, що мама вже починає гніватись, облишаю цю затію. А Вікушка знову: "Ну, скііільки ще до "Синдбада"?" Я вирішую цього разу вчинити гуманніше - боком-боком біля мами я прослизую до годинника. Проте розібрати там нічого не встигаю, бо від маминого: "Гиии!..",…

Матильду переслідує новий страх — перед нічною дорогою, сутінками і темрявою, автомобілями і водіями напідпитку. — Велосипедні відбивачі, їх видно далеко? — Так, — видихає Жак, зав’язуючи шнурівки. Лікті його піджака світяться латками. Матильдине хвилювання норовить перекинутися на нього. Вересневі…

Холод впіймав себе на таких думках, зітхнув. Це вже, мабуть, роки. Раніше він думав інакше. Простіше: операція. Смерть. Виграв чи програв. Хоч гіркоту в душі ніс таку саму. Прокопу Гордійовичу гризота ще й тому, що мимоволі сказав хлопцеві неправду. Йому довелося робити по швидкій допомозі іншу операцію,…

Ми прочитали молитву за дідів спокійний сон, потім я почала співати «Інтернаціонал», але мати наказала мені припинити. Тоді я трохи посварила діда за те, що він повірив маячні Гітлера, бо не можна вірити чоловікам маленьким на зріст з такою жахливою зачіскою та вусами; а ще ми з Манфредом (це мій брат)…

ти напевне зміг би залишити їх і поїхати зі мною куди завгодно але сумніваюся аби ти зміг мене захищати ти схожий на жінку бо коли сідаєш на канапу то стуляєш коліна докупи або й гірше - перехрещуєш ноги й ритмічно похитуєш верхньою ти мав би гордитися такою схожістю але ти її умисне замовчуєш і…

Чи то їй так було жаль своїх родичів із хворими від роботи хребтами, чи брав жаль за теперішню нестачу надмірного сонця над головою… Але згадка-словосполучення про барвисту її батьківщину щоразу викликала тривале хвилювання. Навіть по кількох роках життя в Мишині між розважливими, але, як нерідко видавалося…

— Професоре, я у шоці, — не витримує руда. — Сім днів по чотири години промивання мізків за чотири із половиною штуки «зелені». Уже півгодини минуло… Скільки ми чекаємо? На кого чекаємо? Саме так. Top-manager. Анна Новицька. Можна було викреслити лише за тим, що приперлася із діловим щоденником…

У лютому я – трохи несподівано для себе самого – дав йому згоду, спершу мейлом, а тоді, як підтвердження, і телефоном. Наша перша зустріч з Еґоном Альтом відбулася неподалік місця, де я мешкав, так само на Штуттґартер Плятц, у кафе «Міро», яке чомусь офіційно вважається артистичним, можливо, тому, що вночі…

— Воістину! — погодився гість. — Звідки ви, добрий чоловіче? — Моє ім'я Остап із роду Беніковських, ніжинських міщан і негоціянтів, — назвав себе гість. — Прийшов до вас, дорогоцінніший Григорію Савичу, не лише від своєї персони, вельми нєзначітєльної і чинами обійденої,…

Есента на 1568 г., Хамптън Корт: Джордж Не съм ничий агент. Не ми плащат, за да мисля по определен начин. Не съм наемен убиец. Не съм нито шпионин на Сесил, нито назначен от него екзекутор. От цялото си сърце и душа искам да не бях тук, в Лондон, заел се с тези ужасни дела, а у дома в Чатсуърт Хаус…

- Дозволите іти? І їй дозволили ніяковіючими поглядами, а баба ішла по-військовому підтягнута, а самій здавалося, що на плечі давить важкий бронежилет сорому за червонощокого міністра: як же ти, чоловіче, Україну оборониш, усіх матерів та їх дітей, коли ти одну-єдину жінку з Україна, що по одинадцять…

Як з’ясувалося, автобус зупинився посеред ніде. Таке ніде трапляється лише в снах над ранок, коли тканина сновидіння витончується і розумієш, що навколо – лише порожнеча, яка передує пробудженню… Дорогу і околиці заслала стіна густого сивого туману, і здавалося, лише крок – і можна пірнути в задушливий…

Я встал с кровати, взял свои брюки и отобрал целую горсть монет из рук девушки. – Что ты делала? – нахмурившись, спросил я и надел брюки. – Искала деньги. Меня просто поразила её наглость. Натянув майку, я одарил собеседницу безразличным взглядом и на всякий случай похлопал себя по карманам. …

Саша подхватил девушку, не дав ей упасть. -Дынную булочку? -Камилла моргнула и неуверенно кивнула. -Договорились. Ну, что, идём, а то милашка президент нас покусает…-Парень помог ей подняться и довёл её до класса, зажав рукой нос. Действия происходит в России, в выдуманном городке, недалеко от…

– Доброе утро, мистер Роксборро. Ваш завтрак на столе, документы рассортированы по степени важности. В десять у нас совещание. Вот ваше расписание на сегодня. Кладу папку перед мужчиной приятной наружности. Его тело помнит ещё усилия в спортивном зале, как и запомнило аромат дорогого парфюма. Гладковыбритое…

– Доченька, не бойся, это моя жена. Её зовут Зои, – мягко произносит Скот, пытаясь руками поймать что-то позади него. Опускаю взгляд и вижу тонкие ножки в чёрных колготках, ботинки слишком массивные для пятилетнего ребёнка. А в Саванне довольно-таки жарко даже для осени. Безуспешные попытки вытащить…

– С тобой все в порядке? – тихо поинтересовался Стас. Яркие зеленые глаза затравленно смотрели на него из-под длинной челки. С носа струилась кровь, стекая, пачкая одежду, а на скуле стремительно наливался синяк. – Блядь… – выругался он, глядя на «узоры», оставленные другом. – Идти можешь? Где…