Проза

– Это германские столбы, Ганс, назад. За нами едут, Ганс. Автомобиль. Сверните в сторону. – Черт, шина. – Назад, Ганс, на помощь, Ганс, стреляйте, мой револьвер разряжен… – Откройте эту камеру. Ну, Брунгильда, приветствую вас на родине. – Ганс… – Я такой же Ганс, как ты Маргарет, шлюха. Тебя…

– Ключи проводницкие, – в тон ему ответил Клоков. – Правильно, – обрадовался дед и довольный пошагал к выходу. Из кухни плыли аппетитные запахи, ворчали сковородки, и резал слух голос повара. Очаровательные синенькие глазки Навек очаровали вы меня В вас столько кайфа, столько таски, В вас…

О том, что настоящее имя моего отца не Виктор Кретшмар, я знал с детства, что нисколько не уменьшало моего слепого восхищения им. Для меня это всегда было незабываемой семейной тайной, которая наполняла мое существование мальчишеской заговорщической гордостью. Напротив, его ненависть к поездам, о которой…

   Вот когда я впервые подумал, что она умнее меня. Я старался привыкнуть к роли выжидающего, к ощущению, что действуют все, кроме меня. События должны развиваться сами, без моей помощи. И либо Наташа неизбежно достанется мне, либо нет и тогда мне не в чем будет себя упрекнуть.  - Ты всегда такой…

Пока родители совершали вояж в Англию, Италию, Грецию, Египет или куда бы то ни было еще, их возвращение предвосхищали вещи в ящиках, которые доставляла к нам на задний двор компания «Железнодорожный экспресс»: древняя исламская плитка, редкие книги, какой-нибудь фонтан из мрамора, бюсты римлян без носов…

Ему не было ее жаль. Он точно знал, что будет дальше, и нисколько этого не боялся. Она в последний раз набрала номер и последний раз прослушала серию унылых гудков. А потом вздохнула и огляделась. Значит, придется все брать в свои руки и как-то выбираться самостоятельно. В конце концов, она не в…

Мама стоит у бортика и машет Шуре рукой. Потом Шура видит возле мамы высокого мужчину в длинном черном пальто. И еще она видит, как оба они неотрывно смотрят на Шурины «пируэты» и о чем-то оживленно разговаривают. Тут Шура отвлекается на Ладку Самсонову, точнее, на ее костюм. У Ладки, конечно, белые…

Сообщение от Координатора пришло по электронной почте накануне, в два пополудни. Сестре Мизрахи предписывалось к полуночи прибыть в Иерусалимский аэропорт и ждать дальнейших инструкций. Ждать, впрочем, не пришлось: инструкции в запечатанном конверте передал угрюмый горбоносый субъект, представившийся…

Когда телега подъехала к дому, бабушка заметалась по комнате, схватила табуретку и то в одно место ее поставит, то в другое, а потом подбежала к венику, стоявшему в углу, и, сама не зная зачем, закинула его на печь. Пятясь к лавке, она шептала: — Господи Иисусе, шутка ли — сам! Что-то будет? Открывая…

Наприкінці черги стояв найнепомітніший чернець цього монастиря, який ніяк не міг вивчити мудрі тексти книжок. Він був простого роду; батьки його виступали в старенькому цирку, і все, чого вони могли його навчити, це жонглювати й показувати трюки. Коли надійшла його черга, отці хотіли припинити вшанування,…

Згадавши про батька, Іван подумав, що таки треба відгукнутися на мамин поклик. Відгукнутися й неодмінного спитати про батька. Чогось йому здається, що мама знає, де батько тепер. Іван підвівся з колоди, на якій сидів і споглядав подвір’я, щоб іти до мами, та мама його випередила. Вона з’явилася з-за…

- Голубчику ти мiй, ма­не­сенький! По­цi­луй ме­не,- нiх­то ще ме­не не цi­лу­вав, як ма­ма вмер­ли… Ма­чу­ха як скрик­не: - Ба, яка нiж­на! А Ориш­ку на­що на го­ро­дi вда­ри­ла? Iва­си­ку, бий її, бо во­на Ориш­ку би­ла. Бий ку­лач­ком, ку­лач­ком її… Воно, ма­неньке, взя­ло та й штовх­ну­ло її ку­лач­ком.…

Неправильно просвердлиш отвори — і зброя вибухне в твоїх руках. «Насправді це не смерть, — каже Тайлер. — Ми увійдемо в легенди. Ми ніколи не будемо старими». Язиком я відсуваю дуло вбік, до щоки, і кажу: «Тайлере, ти говориш про вампірів». Будинок, на якому ми стоїмо, щезне за десять хвилин. Береш…

Момчетата го погледнаха с уважение. Тоя дявол умееше добре да кръщава изобретенията си. Въпреки всичко лошото чувство у тях продължаваше да ги човърка. — Не ми харесва твоето изобретение — каза най-после с въздишка Бебо. — Как тъй ще горят като мишки? Никак не е приятно… Веселин сам усещаше това.…

Дуринда нічого не одмовляє, тільки червоніє ще більше й дивиться собі під ноги. Самоцвіт також замовкає, і з любов'ю засовує руки під пахви, і злегка б'є себе під сорочкою. Ради празника в дворі людей не видно, тільки біля кухні стоїть Дуриндів Буланенький, запряжений в бігунки, а біля його кучер Гаврасим,…

- То ви живете вже не на Марні? - запитав я. - Ні, все. З Марною покінчено. Ми ніяково помовчали. - А ви? - спитав він згодом. - Ви там більш не бували? - Ні. Ніколи. На саму згадку про береги Марни я здригнувся. Потім перевів погляд на набережну, на помаранчеве небо, що ставало дедалі темнішим,…

— Може, заберете його з собою? — спитав чоловік у шинелі. Серед пасажирів автобуса був військовий лікар, він підійшов до німця, перевернув його на спину і схилився над ним. — Нічого турбуватися, — сказав лікар, випроставшись. — Він уже готовий. — От і добре, —…

— Офіцери України! — почав свою промову, звернену не стільки до випускників інституту, скільки до численних телевізійних камер, з розрахунку, що сьогоднішні новини дивиться сам Президент, міністр мілітарних справ, він же начальник Генерального штабу ВНУ чотиритризубний генерал Жовтовод-Водяник. Він говорив…

Павiнна вам прызнацца, я спакусiлася. Гэта вас дзiвiць?.. Але ж яно зусiм у маёй натуры. Жанчыну з характарам складаным, супярэчлiвым, вабiлi цэльнасць i прастата. Адносiны з раднёй у мяне былi дрэнныя, i, выехаўшы ў Злучаныя Штаты, я б вызвалiлася ад прычэпак i прэтэнзiй. Пасля некалькiх месяцаў стажыроўкi…

Вже туж-туж Векла дожидала зятя. От-от після зачатія, у пилипівку, почнуть старости швендяти до неї, бо вже її дочка Оксана, як діждемо різдвяних м'ясниць, то буде їй шістнадцятий год. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка, на річах бойка, проти усякого звичайненька. Де вона,…