7.50
рейтинг книги
Перший великий твір Генріха Манна — роман «Земля обітована» (1900) — написаний під впливом романів Бальзака і Мопассана, присвячених долі молодого буржуа, що прагне зробити кар'єру. Андреас Цумзе — це німецький варіант мопассанівського Жоржа Дюруа, образ великої сатиричної сили. Такі, як він, не можуть…
7.50
рейтинг книги
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звівся, обгорнувся, як туманом, сивою бородою й подавсь стежкою з лісу на шлях. А ліс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. Далі – дерева затремтіли, стрепенулись, розгорнули листочки… Промінь стрибнув на полянку просто до звинених квіток, пташки заспівали,…
7.00
рейтинг книги
- Не можу, Синичко, зробити цього,- відповів Бузько, замислившись і ставши на одну ногу.- То колись наші діди-прадіди вміли, кажуть, дзьобами огонь кресати, а ми вже не вміємо тієї штуки. Та й ледве чи цей огонь придався б тобі на щось. Мені здається, щоб запалити море, на те треба огню з самого…
7.00
рейтинг книги
Наблизилася Лисичка, розповів їй чоловік, що і як було. А Лисичка не вірить: - Та не може того бути, чоловіче, аби такий великий Вовк та вліз в оцей мішок! - Але ж правда! - крикнув Вовк. - Ні, нізащо не повірю! - уперлася на своєму Лисичка. Як уже чоловік не клявся, як…
6.25
рейтинг книги
На дупластій, головастій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо. Не сподіваючись ніякого лиха, нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися з яєць Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи. Та в дуплі тієї верби загніздилася чорна Гадюка. Вона тільки того й ждала, щоби Ворона…
7.50
рейтинг книги
У просторім другім класі нормальної школи отців василіан [2] у Дрогобичі тихо, хоч мак сій. Наближається година «красного писання», страшна для всіх не так самим предметом, як радше особою вчителя. У василіанській школі на всі предмети вчителі – самі отцове, а тільки для науки писання вони найняли…
6.25
рейтинг книги
Дуже втішився Мурко, почувши таку мову, бо, звісно, злому завжди радісно, коли дізнається, що й другий, кого він вважав за чесного, такий самий злодій, як і він. І скочив Мурко з загати, щоби привітатися з Бурком, та цей в ту ж хвилину - хап його за горло і роздер. Thi file wa created with BookDe…
7.50
рейтинг книги
Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися: - Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред…
7.50
рейтинг книги
Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза [1] або пiдкидали йому затруєного м'яса, нiчим не могли йому доїхати кiнця. Лис Микита кпив [2] собi з них, оминав усякi небезпеки, ще й iнших своїх товаришiв остерiгав.…
7.50
рейтинг книги
Василь Быков Эстафета Он упал на заборонованную мякоть огородной земли, не добежав всего каких-нибудь десяти шагов до иссеченного осколками белого домика с разрушенной черепичной крышей – вчерашнего «ориентира три». Перед тем он, разорвав гимнастерку, пробрался сквозь чащу живой изгороди, в которой…
7.50
рейтинг книги
Але можа хто скажа, што нiчога гэтакага ў нас няма? Дык вось бяру "Полымя". Бяру № 5, за 1928 год - той паасобнiк, якi першы трапiў у рукi. Пачынаецца гэтая кнiга перакладам з нямецкае мовы. Пераклад гэты ўспомнiм пасля, а раней глянем на арыгiнальную беларускую творчасць. Адразу ж першае слова - загаловак:…
6.25
рейтинг книги
Латинська побрехенька [1] , по-нашому розказана Був собі колись-то якийсь-то маляр… ось на умі мотається, як його звали, та не згадаю… Ну, дарма; маляр та й маляр. І що то був за скусний! Там морока його зна, як то гарно мальовав! Чи ви, братики, що читаєте або слухаєте сюю книжку, думаєте, що…
6.60
рейтинг книги
Серия:
#11 Народні оповідання І Не за вас се діялось, – давно колись, як панувала на Вкраїні удвох Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною. Застави хоч стояли, та не густо; сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що; то Дніпром руччіші людці перевозили всяке добро, не оплачуючи: шовки, оксамити,…
6.00
рейтинг книги
І Дрогобича неминула холера. Особливо Лан утерпів від неї більше, як другі передмістя, чи то тому, що тут затхлий та нечистий воздух помагав ширенню зарази, чи, може, тому, що люди, стіснені густо в одних хатах, легко одні від других заражувалися. Жиди, жидівки, а найбільше малі діти падали, мов трава…
7.38
рейтинг книги
Одне слово, стояв грудень і було холодно, як у відьми за пазухою, а надто на вершечку отої триклятущої гіркій. Я вибрався в самій курточці, і ні рукавиць тобі, ніякого біса. За тиждень перед тим хтось поцупив у мене просто з кімнати пальто з верблюжої вовни разом з рукавицями на хутрі — вони були в кишені.…
6.20
рейтинг книги
І Жила колись у нашому селі вдова Орлиха. Я ще була невелика дівчинка, не дуже-то що пам’ятаю, а чула се од покійної матері – нехай царствує! Вони були сусіди з Орлихою, тин об тин. Мигається мені та Орлиха, мов у тумані, – висока, у червоному очіпку, все чорні брови здвигає. Чоловік її давно помер;…
5.75
рейтинг книги
Пам’ятаю, мені було років шість або сім, як це діялось. Батько мій був тоді економом в одному селі. Економія стояла сливе край села, вся обсаджена вербами й тополями. За економією слався до кінця села широкий вигін, де весною і влітку пастушки пасли ягнята. Дома не було мені з ким гулять. Була в мене…
4.00
рейтинг книги
I Мати вмерла – я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тільки мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько. Як поховали паніматку, батько не хотів удруге оженитись. «Не буде вже над мою першу милу, – було, каже. – Коли господь її прийняв, нехай уже діточки…
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Гримуар темного лорда — И я тоже так думаю. Инициированный маг, плюс ко всему научился использовать пару простейших заклинаний. — Интересную ты мне задачку подкинул. — И тут же спросил: — А вождение у него как? — А водить он умеет даже получше нашего бастарда, — вновь усмехнулся сержант Покатилов. — Да быть не может!…
5.00
рейтинг книги
– Меня ты не отпускаешь, – сказала она с упреком. – Не сравнивай. – Я не могу потерять брата… – Голос Арэи дрогнул. Гелиен ободряюще сжал ее ладонь, в очередной раз почувствовав глубокую рану, которую нанес любимой прошедший год. Если бы не помощь Кьелла, Алвис так и остался бы заложником тени.…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#9 Дорогой барон! — Ну что, Кузнецов, опять отличился? — хихикнула Маша и шлепнула меня по заднице. — Маме ты понравился. Даже удивительно. — Да я ничего и не сделал, — пожал я плечами. Думаю, не стоит говорить последние слова графини. — Ну так что, к тебе или ко мне? — хитро посмотрев на меня, спросила Маша. —…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Ваше Сиятельство М-да, оплошность, наверное, прежний граф Елецкий слово «мудаки» не использовал в общении с матерью. — Мам, все? Я могу идти? — я не стал объясняться из-за озорного словца. В самом деле, я же взрослый. Астерий я, черт дери. И сейчас меня пробирал лишь один страх — страх, что я не смогу сдержать смех.…
5.00
рейтинг книги
— Никак нет, ваше сиятельство! Виноват, готов понести наказание по всей строгости! — Понесёшь, даже не сомневайся. Какие у тебя предложения? — Единственный вариант, который доставит нам наименьшее количество неприятностей, это слить вашего конкурента в организации, свалить всю вину на него, и договориться…
5.00
рейтинг книги
Аптекарша закусила губу, нахмурилась. Осторожно обтерла рану, прижала покрепче сложенную вчетверо холстину. Кровь еле текла уже. Подсунув руки под спину раненого, Нина попыталась втянуть неподвижное тело внутрь. Сил не хватало. Мужчина издал хриплый стон. Нина ахнула, заговорила с ним ласково, но…
5.00
рейтинг книги
В основном на стене висели вырезки из бульварных газет и глянцевых журналов, продающихся обычно в киосках у входа в метро; на снимках были запечатлены моменты различных презентаций, аукционов, торжественных мероприятий и светских раутов. Некоторые снимки были сделаны тайно, скрытыми камерами. Заснятые…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#5 Рубеж Три дня назад здесь стояло звено новых Ми-28 в специальном пустынном камуфляже. Самые последние модификации, которые выдала нам промышленность, отправляются вместе с нами. Много у меня вопросов к нашим кураторам, но пока ответов они мне не дали. Обещали, кстати, в самолёте по пути в Сирию рассказать.…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#8 Кодекс Охотника Один не тратил времени зря, и сообразив, что да как, принялся ходить в место силы, которое хозяин называл подвалом. Он с благодарностью брал силу своего хозяина по управлению другими душами павшим существ, и попросту не мог позволить себе тратить их безрассудно. Каждая взятая душа должна была принести,…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Первый среди Равных — Что ж, думаю, нам будет о чем побеседовать с Александром Игоревичем, — кивнул банкир. — Витя, проследи, чтобы всех погрузили в машины. Вездеходы оставь. Снимков будет достаточно. — Мои дружинники вернут машины князю Антипову, — произнёс я. — Раз вы не планируете их забирать в Тверь. — В этом нет…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#8 Гибрид Внутри дом тоже оказался неплох. Мебель не новая, но вполне приличная. Лестница надежная и не скрипучая. Полы чистые. Техника, разумеется, простенькая, но, как и было обещано, рабочая. Накопители полные. Утилизаторы емкие. Магической защиты, правда, не было, как и сигнализации, но тут уж мы сами справимся,…
5.00
рейтинг книги
Моим ближайшим соседом в Бока-Ратоне оказался симпатичный семидесятилетний старичок, Леонард Горовиц, бывшее светило конституционного права в Гарварде; он проводил во Флориде каждую зиму и, чтобы чем-то себя занять после смерти жены, писал книгу, но никак не мог ее начать. Познакомились мы в тот день,…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#9 Его Дубейшество Поэтому я смотрел на противоположный край воздушной пристани. Там как раз пришвартовывался небольшой дирижабль с парой неплохих пушек сверху и снизу. Простой, серый, без ярких гербов. И явно очень манёвренный. Такие любят контрабандисты и воздушные пираты. Его можно даже в лесу замаскировать, настолько…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#1 Изгой — Сука, — Аскольд болезненно морщился, прижав к себе сломанную руку. Лишних движений он благоразумно не делал. — Сав, делай то, что он говорит! Его прокляли! Он сейчас может вытворить всё что угодно! Не провоцируй его! — П-понял… — Сав — это Савелий? — спросил я. — Д-да, — закивал паренёк, удерживая…
