Фантастика

Дарків кабінет був невеликий, але досить зручний. Три місяці тому його відремонтували, і стіни та стеля ще й досі вилискували свіжою фарбою. На підлозі, як і годилося в кабінеті редактора відділу, лежав килим, щоправда, вже не новий і трохи пошарпаний, — колись він прикрашав кабінет відповідального редактора.…

Перекладач. Типова проблема під час перекладу не лише іншою мовою, але й на інший тип мислення: деякі вислови Хайн-лорі можуть здатися проявами чорного гумору, проте цього явища не існує в його культурі. Героя треба розуміти буквально: йому страшно, що єдина зброя – саморобний спис. Так я себе зажалів,…

Перша група громадян, яка поселилася в Діакозії, налічувала одинадцять тисяч триста шістдесят п’ять душ. Це були переважно люди п’ятдесятирічного віку. Самого Крістофарі, який не забажав перебратися до міста, не було. Його замінив такий собі Стермер — швед, директор установки. Церемонія була дуже проста.…

У напівтемряві було видно, як світяться червоним їх дуже великі за земними мірками очі. Тому вираз лютих морд здавався двозначним — очі ніяк не в’язалися з оскалом іклів і зморшками, що настовбурчували рідку шерсть на низькому похилому лобі. У очах бачилися здивування, розгубленість і навіть скарга.…

— Як коли. — І біля Пушкіна? — Не зовсім. Ми якось зустрічалися біля «Росії». — Де? — Біля кінотеатру «Росія». — Не знаю. — Ну, на Пушкінській. — Все одно чомусь не знаю. Ви, напевно, жартуєте. Я добре знаю Пушкінську площу. — Неважливо, — сказав я. — Чому? — Це давно було. — Коли? Дівчинці…

— У тебе побачення зі мною, — відповів він. — Я чекав на тебе біля вантажної платформи. — Я тебе не бачив… Такий він є, бачите, крутився, мабуть, як дзиґа, стоячи біля вантажної платформи, бо я проходив повз платформу, як комета Галлея крізь сонячну корону. — Гаразд, — сказав я. — Що там у тебе? …

— Гаразд, робіть як хочете… І ось що… — Капітан одвів погляд убік. — Я моряк. Передача думок на відстань для мене — темний ліс… А, хай тебе чорт візьме! (Корабель трусонуло, поклало на борт). Так от, я не дуже вірю в ці штуки. Так, не дуже… Але якщо ви зв’яжетеся з базою, передайте наші координати. …

— А самопочуття? — Нівроку. — Ні на що не скаржишся? — Ні, а чому?.. — Сьогодні вранці штурманові стало погано. Він навіть знепритомнів. — Валентин? Що це з ним? — Нічого не відомо. Про це знають лише судновий лікар, капітан і я. А тепер і ти. Не кажи поки що нікому… — Зрозуміло. — А за Валентином…

Ці уривки наведено з першої книжки Олександра Зими, і з них видно, що в літературу прийшов письменник зі своїм світобаченням, залюблений у слово, з вірою у великі можливості художнього слова. Його героям — рибалкам, землеробам, лісівникам, єгерям — подобається справжня робота, і для зображення її автор…

– Спори! – прошепотів астробіолог. – Кіре, – гукнув капітан, – негайно в третій відсік. Задрай вихід звідтіля… Робот кулею вилетів у коридор. Та наблизившись до третього відсіку, він дещо уповільнив крок і став пересуватись обережно, мовби крадькома. На екрані було добре видно його кулясте тіло,…

Пасвячоны бачыў iх не раз яшчэ да той сумятнi з дафнiямi, сумятнi дзiкай i непраўдападобнай, на падставе якой розныя разумнiкi, аматары слоўцаў, адразу ж паспяшалiся абгрунтаваць iдэю пра "арбэвалюцыю" (развiццю па кругу) у супрацьвагу старой "гелэвалюцыi" (развiццю па спiралi). Пасвячоны пiша, што хоць…

- Прачытайце самi, - ён цудоўна размаўляў па-французску, як усе адукаваныя рускiя. Але ён ведаў таксама, што нiводзiн французскi афiцэр не ведаў анi слова па-руску. Цыдулка была вельмi кароткая. Толькi два сказы: "Няхай французы прыйдуць у Менск. Мы гатовыя". Але тады нi я, нi мае гусары не маглi…

O tal vez no, porque, de manera un tanto extraсa, Bujold y u editorial han previ to acar un nuevo libro de la erie de Mile Vorko igan en octubre de 1996. Por e o, para el Hugo de 1997 Bujold podrб competir con igo mi ma, lo cual e algo, cuanto meno , original. Ya en la pre entaciуn de EL APRENDIZ…

Обминаючи стовбури дерев, просто на мене рухався живий килим, переливаючись самоцвітами… Я прискорив ходу, намагаючись втекти від переслідування. Килим теж рушив швидше. Тоді я побіг, роблячи, як уві сні, гігантські стрибки. Але відстань між мною і килимом невблаганно зменшувалась. А «Сніжинка» зовсім…

– Як я це собі уявляю? – перепитав інженер-кібернетик Маккензі й на хвилину замислився. – Ну, хоч би так. Етап перший. В один із спекотливих днів ти йдеш вулицею. Тобі хочеться пити. Ти підходиш до продавщиці, даєш їй монету, і дівчина притьмом наливає тобі склянку напою. – Але де тут автоматизація?…

Енквен розважався, з мавпячою спритністю лазячи вверх і вниз по шведській стінці. Потім, зачепившись за нікельований щабель, він повис, дивлячись у вікно. На широкому інститутському подвір’ї було порожньо. Тільки на волейбольному майданчику самотня постать вовтузилася побіля сітки та нова лаборантка…

Король транзисторів Джоні Докфеллер-молодший згасав. Не могли йому зарадити ні антибіотики, ні консиліуми славнозвісних лікарів, ні біостимулятори… Ніякої хвороби в короля не виявили, а тим часом він танув на очах. Кінець кінцем лікарі поклали вдатися по допомогу до ШЕДа – швидкодіючого електронного…

Дурниці ти варнякаєш, Грандо. Дурниці! Як це не почути, коли тут он скільки навергано. – Але… – Просто вночі ти залишав свій пост, ось і все. – Де ж я міг бути? – Не знаю! Може, знову бігав лічити листя на деревах міського парку чи кількість шпиць у колесах велосипедів, що проїздять повз тебе.…

Попервах Гед Борт викликав у наших вихователів захоплення. – Він чутливий, наче струна скрипки! – вигукнула Ліна Хорда по тому, як вступні випробування скінчились і Гед Борт погордливо залишив сферозалу. Мене оточили з усіх боків і один поперед одного поздоровляли з новим вихованцем, що мав такі…