Чтение онлайн

«Досить!» — крикнув Колк.

Тор кинув щита, з нього лився піт. Він радів, що досягнув іншого боку; він не знав, чи втримав би щит ще хоч одну мить.

Тор поспішив назад до інших, багато хто дивився на нього із захопленням. Він дивувався, як він вижив.

«Хороша робота», — прошепотів йому Ріс.

«Чи будуть ще добровольці?» — запитав Колк.

Серед хлопців повисла мертва тиша. Ніхто не хотів пробувати на собі те, що зробив Тор.

Тор був гордий за себе. Він не був упевнений, що пішов би на таке, знаючи що це насправді за випробування, але коли це скінчилось, він був радий, що

зробив це.

«Добре. Тоді я сам оберу добровольця серед вас», — крикнув Колк. — «Ти! Саден!» — сказав Колк, вказуючи на когось.

Старший, худий хлопець зробив крок вперед, дивлячись очима, повними жаху.

«Я?» — перепитав Саден надтріснутим голосом.

Інші хлопці почали сміятись над ним.

«Звичайно ти. Хто ж ще?» — відповів Колк.

«Мені дуже шкода сер, але я не хотів би…»

Всі зітхнули з жахом.

Колк підійшов до Садена, скривившись.

«Ти не робиш те, що хочеш», — прогарчав Колк. — «Ти робиш те, що скажу тобі я».

Саден застиг. Наляканий до смерті, він дивився на Колка.

«Він не повинен бути тут», — прошепотів Ріс Торові.

Тор повернувся і подивився на нього: «Що ти маєш на увазі?»

«Він походить зі знатного роду, і вони запроторили його сюди. Але він не хоче тут бути. Він не боєць. І Колк знає про це. Я думаю, вони намагаються зламати його. Я думаю, вони хочуть, щоб він вилетів звідси».

«Мені дуже шкода, сер, але я не можу», — сказав Саден нажаханим голосом.

«Можеш», — кричав Колк, — «і будеш!»

Усі застигли, напружено спостерігаючи протистояння.

Саден дивився у землю, в соромі опустивши підборіддя.

«Мені шкода, сер. Дайте мені інше завдання, і я з задоволенням його виконаю».

Колк почервонів у гніві; він кинувся до Садена, зупинившись у декількох дюймах від його обличчя.

«Я дам тобі іншу задачу, хлопче. Мене не хвилює, хто твоя сім’я. Відтепер ти будеш бігати. Ти будеш бігати навкруги цього поля, поки не звалишся. Ти не повернешся, поки не згодишся добровільно взяти щит. Ти мене зрозумів?»

Саден кивнув у відповідь. Він виглядав так, ніби ось-ось заплаче.

Підійшов солдат і накинув кольчугу на плечі хлопцеві. Потім ще один солдат накинув Садену другу кольчугу. Тор не міг зрозуміти, як хлопець буде бігати з такою вагою, адже він сам ледве рухався з однією.

Колк відкинувся назад і дав Садену копняка. Той почав свій довгий і повільний забіг навколо поля. Тору стало його шкода. Він дивився, як той, шкутильгаючи, біг, але нічим не міг допомогти. Йому стало цікаво, чи виживе Саден у Легіоні.

Раптом пролунав звук рогу. Тор обернувся і побачив чоловіків, які їхали на конях в оточенні королівського Срібла. Чоловіки тримали довгі списи, а на головах мали шоломи, прикрашені пір’ям. Вони зупинились перед Легіоном.

«На честь весілля дочки короля і на честь літнього сонцестояння, Король оголосив цей день днем полювання!»

Всі хлопці навколо Тора вибухнули величезною радістю. Всі вони побігли на інший кінець поля, за кіньми.

«Що відбувається?» — запитав Тор Ріса, коли побіг разом з іншими.

Ріс широко посміхнувся.

«Це величезна удача!» — сказав він. — «У нас сьогодні буде вихідний! Ми їдемо на полювання!»

Тор

біг вниз по лісовій стежці разом з іншими, тримаючи в руках спис, який йому вручили для полювання. Поруч з ним бігли Ріс, О’Коннор і Елден, і ще як мінімум п’ятдесят інших членів Легіону. Попереду них верхи їхала сотня членів Срібла в легких латах. Деякі з них везли короткі списи, але у більшості за спинами висіли лук і стріли. Серед них бігли дюжини зброєносців та слуг.

Попереду скакав верхи Король МакҐіл — він здавався величезним і гордим як ніколи. На його обличчі була збуджена посмішка. Короля оточували його сини Кендрик і Гарет, і навіть, на подив Тора, Годфрі. Дюжина пажів бігли між ними: деякі з них, відкинувшись назад, дули в роги, зроблені з довгих бивнів, інші тягнули натравлених собак, які з нетерпінням бігли вперед, намагаючись не відставати від коней. Це був цілковитий хаос. Коли велика група воїнів увірвалася в ліс, вони стали розділятися по різних напрямках. Тор поняття не мав, куди вони біжать або за якою групою слідувать.

Ерек їхав поблизу. Тор і інші хлопці вирішили слідувати за ним. Тор побіг поруч з Рісом.

«Куди ми прямуємо?» — запитав він Ріса, захекавшись від бігу.

«Глибоко в ліс», — озвався Ріс. — «Королівська рать прагне повернути дні повноцінного полювання».

«Чому одні члени Срібла їдуть верхи, а інші — йдуть пішки?» — спитав Ріса О’Коннор.

«Ті, що верхи, полюють на більш легку здобич — оленів або птахів», — відповів Ріс. — «Вони використовують свої луки. Ті, хто пішки, полюють на більш небезпечних тварин. Наприклад, на жовтохвостого вепра».

Тор був збуджений і схвильований від згадки про цю тварину. Він бачив як ріс один кабан; це була жахлива і небезпечна тварина, відома своєю здатністю розірвати людину навпіл.

«Старші воїни їдуть верхи і полюють на оленів й птахів», — додав Ерек, дивлячись вниз. — «Молодші воїни, як правило, відправляються пішки і ведуть більшу гру. Зрозуміло, вони повинні бути в найкращій формі».

«Саме тому ми дозволяємо полювати і вам, хлопці», — викрикнув Колк, біжучи неподалік. — «Це тренування і для вас теж. Ви повинні пересуватися пішки під час усього полювання і не відставати від коней. Ви розіб’єтеся на невеликі групи, кожна з яких зверне на свою власну стежку, кожна полюватиме на свого власного звіра. Ви повинні знайти якомога більше жахливих тварин, яких тільки зможете — і вбити їх. Це ті ж самі якості, які роблять вас солдатами: витривалість, безстрашність, здатність не відступати при вигляді вашого супротивника, незважаючи на те, яким би великим і лютим він не був. А тепер пішли!»— крикнув він.

Тор побіг швидко, так само як і його побратими, намагаючись не відставати від коней. Він не знав, куди бігти, але здогадався, що якщо триматися ближче до Ріса та О’Коннора, то все буде в порядку.

«Стрілу, швидко!» — гукнув Ерек.

Тор миттєво зреагував. Він підбіг до коня Ерека і, вихопивши стрілу з сагайдака на сідлі, простягнув її лицареві. Ерек помістив її в лук і, уповільнивши хід, прицілився до чогось в лісі.

«Собаки!» — крикнув він.

Один з королівських слуг випустив гавкаючого пса, який чкурнув у кущі. На подив Тора, звідти вилетів величезний птах. Як тільки він злетів, Ерек відпустив тятиву.