Завдання Героїв
Шрифт:
Всі почали бігати по кімнаті. Тор зробив те ж саме, шукаючи, що б схопити. Його штовхали з різних боків інші хлопці, які теж підбирали зброю. Нарешті Тор побачив те, що хотів, і схопив це. Це була невелика метальна сокира. О’Коннор схопив кинджал, Ріс — меч, всі троє вибігли з іншими хлопчаками на поле.
Вони побігли за Колком на дальню сторону поля, де на стовпах висіла дюжина щитів.
Всі хлопці, тримаючи зброю, зібрались навколо Колка і уважно дивились на нього.
«Ви будете стояти тут», — прогримів він, вказуючи на лінію у багнюці, — «і метати зброю в ці щити. Далі, необхідно підбігти до щита, взяти іншу зброю і метати вже її. Ніколи не вибирайте одну
Хлопці вишикувались на лінії, плечем до плеча, і почали кидати зброю в щити. Відстань до них була добрих 30 ярдів. Тор стояв в одному ряду з іншими. Хлопець, що був поряд, потягнувся і метнув свій спис, але промазав.
Хлопець повернувся і побіг по полю навколо арени. Член Королівської гвардії підбіг до нього і поклав йому на плечі важку кольчугу, від якої хлопець аж присів.
«Побігай з цим, хлопче!» — наказав гвардієць.
Хлопець важко біг під палючим сонцем і пітнів.
Тор не хотів промазати. Він відхилився назад, сконцентрувався, витягнув метальну сокиру і кинув її. Тор закрив очі, сподіваючись, що влучить у ціль. Він відчув полегшення, коли почув звук, з яким сокира вдарилась у шкіряний щит. Він потрапив у самісінький кут, але, принаймні, не промазав. Декілька хлопців біля Тора промазали і були вимушені бігти коло. Інші побігли до щитів, щоб взяти нову зброю.
Тор підбіг до щитів і побачив довгий, тонкий метальний кинджал, який він витягнув, а потім побіг назад до лінії.
Вони продовжували метати зброю протягом декількох годин, поки рука Тора не втомилась. Він змушений був пробігти декілька кіл, з хлопця капав піт, як і з інших. Це була цікава вправа — метати різноманітні види зброї, звикати до відчуття їх різних форм і мас. Тор відчував, що з кожним кидком його майстерність зростає. Дуже заважала спека, яка була просто гнітючою, і Тор відчував велику втому. Близько дюжини хлопців продовжували вправлятись у метанні, але більшість з них змушені були бігати навкруги поля. Було занадто важко потрапити стільки разів у таку кількість мішеней з різних видів зброї. Тор задихався, не знаючи, як довго це ще буде продовжуватись. Коли він відчув, що ось-ось впаде, раптом Колк зробив крок вперед.
«Досить», — викрикнув він.
Хлопчаки перестали бігти і попадали на траву. Вони лежали, важко дихаючи, і знімали важкі кольчуги, які на них понавішували. Тор теж сів на траву, його руки скажено боліли, хлопець обливався потом. Декілька гвардійців короля принесли відра з водою і кинули їх на траву. Ріс потягнувся, вхопив одне, попив і передав його О’Коннору, який зробив те ж саме і передав його далі Тору. Тор жадібно пив, вода стікала по його підборіддю і грудях. У рідини був напрочуд чудовий смак. Тяжко дихаючи, Тор повернув відро Рісу.
«Як довго це може тривати?» — запитав він.
Ріс похитав головою, намагаючись віддихатись: «Я не знаю».
«Я присягаюсь, що вони намагаються вбити нас», — почувся голос. Тор повернувся і побачив Елдена, який підійшов і сів поруч з ними. Тор був здивований, побачивши його знову. Він повірив, що Елден дійсно хоче дружити. Було дивно бачити таку зміну у його поведінці.
«Хлопці!» — крикнув Колк, повільно проходячи між ними. — «Зараз, під кінець дня, ви частіше промахуєтесь. Як ви самі побачили, бути точним важче, коли ти втомлений. Під час бою у вас не буде багато сил. Ви будете виснажені. Деякі бої можуть тривати декілька днів. Особливо, коли ви атакуєте замок. І саме в той час, коли вам буде здаватись, що ви втомились і більше нічого не можете зробити, вам знадобиться
зробити точний кидок. Часто ви будете змушені використовувати будь-яку зброю, яка буде у вашому розпорядженні. Ви повинні бути експертом у всіх її різновидах, на будь якій стадії виснаження. Це зрозуміло?»«ТАК, СЕР!» — закричали вони.
«Деякі з вас можуть метати ніж або спис. Але та ж сама людина не вміє метати молот або сокиру. Як ви думаєте, ви зможете вижити, володіючи однією зброєю?»
«НІ, СЕР!»
«Як ви думаєте, це просто гра?»
«НІ, СЕР!»
Колк морщився, він ходив і бив по спинах тих хлопчаків, які, як йому здавалось, сиділи не зовсім прямо.
«Ви відпочивали досить довго», — сказав він. — «Встати на ноги!»
Тор піднявся разом з іншими, його ноги втомилися. Він не знав, скільки ще він зможе простояти.
«Є декілька важливих моментів у бою на дистанції», — продовжував Колк. — «Ви можете метати зброю, але це може робити і ваш ворог. Він не може почуватися у безпеці на відстані тридцяти кроків, але і ви також не можете. Ви повинні навчитись захищати себе на відстані тридцяти кроків. Це зрозуміло?»
«ТАК, СЕР!»
«Для того, щоб захистити себе від зброї ворога, ви повинні бути не тільки легкими на підйом, вміти добре ухилятись і відкочуватись, але і вміти захищати себе великим щитом».
Колк зробив жест, і солдат витяг важкий щит. Тор був вражений — щит був майже вдвічі більший за нього.
«Чи є серед вас доброволець?» — запитав Колк.
Серед хлопців нависла тиша. Тор помітив це і одразу підняв руку.
Колк кивнув, і Тор поспішив вперед.
«Добре», — сказав Колк. — «Принаймні один з вас досить дурний, щоб бути добровольцем. Мені подобається твій дух хлопче. Дурне рішення. Але хороше».
Тор почав дивуватися, чому він прийняв таке дурне рішення. Колк вручив йому величезний металевий щит. Він прикріпив його до однієї руки і не повірив, наскільки важкий той був. Тор ледве підняв його.
«Тор, твоє завдання полягає в тому, щоб добігти від цього краю поля до іншого. Неушкодженим. Бачиш цих п’ятдесятьох хлопців? Всі вони метатимуть зброю у тебе. Реальну зброю, розумієш? Якщо ти не будеш використовувати свій щит, щоб захиститись, ти можеш загинути, перш ніж дістанешся іншої сторони».
Тор здивовано подивився на хлопців. Стало дуже тихо.
«Це не гра», — продовжував Колк. — «Це дуже серйозно. Це справжня битва. Не на життя, а на смерть. Ти впевнений, що досі хочеш бути добровольцем?»
Тор кивнув, не в змозі думати або сказати що-небудь від страху. Він не міг змінити своє рішення на очах у всіх.
«Добре».
Колк зробив жест слузі, який вийшов вперед та подув у ріг.
«Біжи!» — крикнув Колк.
Тор підняв важкий щит двома руками і побіг швидко як тільки міг. Раптом пролунав страшенний гуркіт. Він пролунав настільки голосно, що у Тора затремтів череп. Мабуть, це був металевий молот. Він не пробив щит, але розійшовся вібраціями по всьому організму Тора. Він мало не впустив щит, але змусив себе схопити його міцніше і рухатись далі.
Тор знову побіг, так швидко, наскільки щит дозволяв йому. Коли повз нього пролітала зброя, він притулявся до щита ще щільніше. Щит був умовою його виживання. І Тор навчився триматись тільки за ним.
Стріла пролетіла поруч, менш ніж за дюйм від хлопця. Тор притиснув підборіддя сильніше. Інший важкий предмет вдарився об щит з такою силою, що Тор втратив рівновагу і через декілька футів впав на землю. Але він швидко оговтався, встав на ноги і продовжив бігти. З величезними зусиллями, хапаючи ротом повітря, він, нарешті, опинився на іншій стороні поля.