Чтение онлайн

Князь Кровокрук підняв очі від пергамену.

— Це вирішувати королю Аерису… але Даемон має чотирьох менших братів,

не рахуючи сестер. Якби я вчинив дурість і відтяв його красненьку голівку, то його мати вдягла б жалобу, його друзі прокляли б мене як убивцю родича, а Лихий Булат почепив би корону на його брата Гаегона. Мертвий Даемон став би мучеником, ідолом. А живим він затуляє моєму зведеному братові шлях до трону. Хіба коронуєш третього короля Чорножара, коли другий так недоречно ходить по землі живий? Окрім того, шляхетний полоняник прикрасить наш двір і слугуватиме живим доказом добросердя його милості короля Аериса.

— Я теж маю питаннячко, — встряг

Яйк.

— Починаю розуміти, чому твій батько радий був тебе здихатися. Чого тобі, небоже?

— Хто вкрав драконяче яйце? Коло дверей стояла варта, і на сходах теж. Ніхто б не пробрався до опочивальні пана Маслоплава непоміченим.

Князь Водограй посміхнувся.

— Якби я грав у загадки, то припустив би, що хтось видерся нагору зливом з нужника.

— Злив з нужника надто вузький, щоб ним пролізти.

— Для дорослого чоловіка. А для дитини, приміром, достатній.

— Або ж для карлика! — вигукнув Дунк, раптом склавши усе докупи.

«Тисяча очей, і ще одне. Чому б не мати свої очі й у ватазі карликів-мартоплясів?»