Книги из серии "Графіті"

– Як щодо пропозиції познайомитися? – поглянув на дівчину Ярослав. – Наталка, – просто відрекомендувалась вона. – Дуже приємно, Наталко. А я Ярослав, – відповів він, ледь-ледь потискаючи руку новій знайомій. – Дозвольте поцікавитися, що така вродлива особа робила за кордоном одна? З навчання чи від…

Врешті ми заблукали. Ґашпер ганяв вулицями, щоразу йому здавалося, що він уже впізнає дорогу і що наші дешеві й водночас хороші готелі десь поруч, от-от – і ми в них вселимося, поступово він почав нервувати, різко тиснути на гальма перед світлофорами й питатись дороги в усіх, кого можна було зустріти…

Переглядаючи ці журнали тепер, усвідомлюєш, що така чудернацька і вкрай непрактична мода може повернутися у будь-який момент, як повертається кожна мода: плетені тугими косичками широкі светри, важкі вовняні пальта «в шістнадцять ниток», светри-сукні чи то сукні-светри з якоюсь компромісною довжиною…

І розповів приблизно таку історію. Виявляється, він був членом асоціації «Боксери за справедливість та соціальну адаптацію». Він дещо розповідав про них; виникли вони при «Динамо» як громадське об'єднання колишніх професійних спортсменів. Чим насправді займались «Боксери за справедливість», точно…

– Ментом, – відповів Вася, – як мій батько. – А чому? – Тому, що я хочу бути багатим! – А що ти робитимеш, Васю, коли станеш багатим? – Куплю відак. Куплю телевізор. Куплю холодильник. Куплю дім. Куплю машину. – Ну, а потім? – Куплю ще один відак. Ще одну машину. Холодильник. Ще один телевізор.…

Моя побутова соціологія здебільшого саме таку реакцію фіксує у тої абсолютної агресивної більшості, яка не вірить у кінець навіть свій власний, а тому живе за філософією найнижче організованої живої матерії із чотирма кінцівками, – після мене хоч трава не рости. Цікаві створіння, ці постгомосапіенс:…

Він навіть не може згадати, що сталося: літо починалось так добре, ішли дощі, Собака успішно й безтурботно просирав свої молоді роки, аж раптом друзі-рекламники затягнули стабільно безробітного Собаку в нетрі рекламної індустрії, простіше кажучи, узяли кур’єром у відділ реклами своєї газети. Собаку ламало,…

– Я не знаю, Гєр, не знаю, дружище. Він нікому нічого не сказав, просто взяв і увалив. Може, хотів, щоби ніхто не знав. – Про що не знав? – Про те, що він увалює, – пояснив Коча. – А кому яке діло до нього? – Ну, не знаю, Гєр, – закрутив голосом Коча, – не знаю. – Коча, що там у вас сталось?…

Коли надто довго затримуєшся біля мовчазного вулика, лінивий полісмен може, позіхаючи, підійти і поцікавитись – чого рота роззявив? Проходьте далі, містер. Не затримуйтесь. А прямо через доволі вузьку дорогу тієї самої Уоллстрит дивиться прямо у вікна біржі Джордж Вашингтон. Пам’ятник батьку-засновнику.…

Якщо припустити, що мова має безпосередній вплив на дійсність, то багато речей можна пояснити. Напевно, найкраще взяти для цього поетичні тексти, адже у них, як відомо, відображаються найхарактерніші риси національної ментальності. Уявіть собі народ, чий поет, освідчуючись коханій жінці у віршованій…

В розмові нашого кореспондента з неповнолітнім батьком при слідстві, хлопець, ім’я якого ми не називаємо, заявив, що вагітність була ними обома запланована, аби зберегти їхній зв’язок назавжди, і при цьому показав обручку, яку назвав обручальною і повідомив, що така є і в його старшої коханої, і що він…

З певного віку в мене почалися проблеми з батьками. В першу чергу, із татом. Він, будучи владною натурою, ніяк не міг звикнути до мого «не хочу» та «не буду». Вперше я твердо наважився сказати «не буду» у дванадцять років. Я просто припинив грати на тому клятому піаніно. Спочатку батько не міг зрозуміти,…

Я над цим не замислювався, але, можливо, це якраз те, що мені потрібно? Спочатку в мене з’явився задум зробити цей текст як збірку новелок про людей, які, в принципі, не мали війти в історію, про долі цих людей, сплетіння доль. Ці новелки мали переплітатися, а остання мала бути підсумком усього тексту.…

– Баба, – сказав Макс. – Угу… Макс, висолопивши язика, зробив коло над жінкою в сріблястій сукні. Вона лежала на животі, витягнувши наперед руки. Макс відійшов до свого робочого місця. Став спиною. Я нахилився і повернув їй голову руками. Обличчя у неї було блідим, з чорними дугами брів. Жінка ще…

Одна з гоу-гоу-тьолок, та, що з гіпсом на переніссі й забинтованим обличчям, приносить два келихи і ставить на стіл. Він мимохідь кидає «дякую» повз бляшанку своєї оповіді й далі трусить словами: — А вона все одно мені стояла перед очима, у дзеркалі в лазничці, за вікном, і я переконував себе,…

Будь ласка, вашу квитанцію… таак, ось ваше замовлення, угу, оплатіть, будь ласка, рахунок, квитанція (тут розпишіться, будь ласка… ага…) дає вам право на п’ятдесятивідсоткову знижку при наступному замовленні… скільки дитині років? чим цікавиться? будете вдома чи у школі? в зоопарку? угу, зрозуміло, кафе…

— А ти тіпа не знаєш? — тепер вона дивилась йому в очі. — Не знаєш, ні? — Припини. Я ж казав тобі, що ми не повернемось до них. Нам вистачить авансу. І тобі теж не треба повертатись до Вчителя. Вже не треба, розумієш?.. — Ти прибацаний? — Ні. Просто не треба…