Завдання Героїв
Шрифт:
Тор закрив очі.
Будь ласка, Господи. Дай мені сил. Допоможи мені здолати цю істоту. Будь ласка. Я молю тебе. Я зроблю все, що ти захочеш. Я буду зобов’язаний тобі своїм життям.
І тоді щось сталося. Тор відчув потужне тепло у своєму тілі, яке проходило через його вени, наче енергетичне поле. Він розплющив очі та здивувався побаченому: з його долонь випромінювалося жовте світло. Коли він спробував відштовхнути звірячу горлянку, він дивним чином зміг це зробити, в нього вистачало сил боротися.
Тор продовжував тиснути, допоки не відштовхнув звіра. Його сила росла,
Тор підвівся, не розуміючи що щойно сталося.
Встав і звір. Охоплений люттю, він знов атакував. Але цього разу Тор почувався по-іншому. Енергія протікала крізь нього. Він почував себе сильнішим, ніж будь-коли.
Коли звір стрибнув, Тор присів, схопив його за живіт та щосили кинув.
Тварюка пролетіла по лісу, врізалась у дерево та звалилася на землю.
Тор розгублено дивився. Це він щойно кинув Сиболда?
Тварина двічі кліпнула, потім подивилась на Тора. Встала та почала чергову атаку.
Цього разу, коли звір напав, Тор схопив його за горлянку. Вони обидва впали на землю, звір зверху. Але Тор зумів прокрутитися і опинився згори. Тор тримав звіра обома руками, поки той намагався всадити у нього свої ікла. Тор відчув новий приплив сил та міцно притис звіра до землі. Він дозволив енергії циркулювати крізь нього. І скоро він відчув себе сильнішим за звіра.
Він задушив Сиболда до смерті. Врешті, звір обм’як.
Тор не міг зсунутися з місця ще з хвилину.
Він повільно підвівся, хекаючи, з широко розплющеними очима, тримаючи себе за поранену руку. Що щойно відбулося? Невже він, Тор, вбив Сиболда?
Він відчув, що це був знак, у цей особливий день. Він почувався, наче сталося щось дуже важливе. Він щойно вбив найстрашнішого звіра у королівстві. Один. Без зброї. Це виглядало нереальним. Йому ніхто не повірить.
Він дивувався, що це за сила прийшла до нього, що це означає, і ким він є насправді. Єдині люди, які мали таку силу, це були Друїди. Але його батько й мати не були Друїдами, отже, і він не міг ним бути.
Чи міг?
Відчувши когось позаду, Тор розвернувся. Там стояв Аргон, розглядаючи тварину.
«Як ви сюди потрапили?» — здивовано спитав Тор.
Аргон проігнорував його.
«Ви бачили, що сталося?» — спитав Тор, досі не ймучи віри. — «Я не знаю, як я це зробив».
«Але ти знаєш», — відповів Аргон. — «Глибоко всередині ти знаєш. Ти відрізняєшся від інших».
«Це було наче…вибух сили», — сказав Тор. — «Наче з’явилася сила, про яку я не знав».
«Енергетичне поле», — сказав Аргон. — «Одного дня ти знатимеш про нього досить добре. Можливо, навіть навчишся контролювати його».
Тор схопився за плече. Біль ставав нестерпним. Він опустив погляд і побачив, що його рука у крові. Він відчув запаморочення, і хвилювався, що може статися, якщо він не отримає допомоги.
Зробивши три кроки до Тора, Аргон схопив його вільну руку і міцно притис до пораненого місця. Він відійшов, відкинувся і закрив очі.
Тор відчув теплу пульсацію через свою руку. Через кілька секунд липка кров на його руці висохла, і він відчув, що біль йде.
Він подивився на руку, не розуміючи, що сталося: він зцілився. Усе, що залишилось — це були три шрами від пазурів, але вони були закриті і виглядали, наче їм вже кілька днів. Крові більше не було.
Тор
з подивом подивився на Аргона.«Як ви це зробили?» — спитав він.
Аргон посміхнувся.
«Це не я. Це ти. Я просто направив твою силу».
«Але в мене немає сили лікувати», — заперечив збитий з пантелику Тор.
«Справді?» — здивувався Аргон.
«Я не розумію. Я не бачу тут жодного сенсу», — ще з більшим нетерпінням сказав Тор. — «Будь ласка, скажіть мені».
Аргон відвів погляд.
«Деякі речі ти зрозумієш з часом».
Тор про щось думав.
«Чи означає це, що я зможу увійти до Королівського Легіону?» — захоплено спитав він. — «Звісно, якщо я можу вбити Сиболда, я можу виступати на рівних з іншими хлопцями».
«Звісно, ти можеш», — відповів той.
«Але вони обрали моїх братів, а не мене».
«Твої брати не змогли б убити цього звіра».
Тор задумливо дивився.
«Але вони вже відмовили мені. Як я можу приєднатись до них?»
«З яких це пір воїну потрібне запрошення?» — здивувався Аргон.
Ці слова запали Тору в душу. Він відчув тепло у своєму тілі.
«Ви маєте на увазі, що я можу просто прийти, без запрошення?»
Аргон посміхнувся.
«Ти твориш свою долю. Не інші».
Тор моргнув, і вже за мить Аргон щез. Знов.
Тор озирнувся, але слідів друїда ніде не було видно.
«Ось тут!» — пролунав голос.
Тор розвернувся та побачив перед собою величезний валун. Йому здалося, що голос лунав з нього, і він негайно туди піднявся.
Він видряпався на вершину, але не побачив жодних ознак Аргона.
Між тим, з цієї точки він мав можливість бачити понад деревами Темного Лісу. Він бачив, де закінчується Темний Ліс. Він побачив як сідає друге темно-зелене сонце, а, крім того, дорогу, що вела до Королівського Двору.
«Ти можеш піти цією дорогою», — пролунав голос. — «Якщо наважишся».
Тор повернувся, але знов нікого не побачив. Це був лише голос, луна. Але він знав, що Аргон був десь тут, підштовхуючи його. І він відчував, що голос правий.
Наступної миті, не вагаючись, Тор зіскочив зі скелі і направився крізь ліс до далекої дороги.
Він спішив назустріч своїй долі.
Розділ третій
Король МакҐіл — дебелий, груди колесом, з надзвичайно густою сивою бородою і широким зморшкуватим лобом, що бачив дуже багато битв — стояв на верхній башті свого замку. За ним стояла Королева, і вони разом дивилися на приготування до святкувань. Перед ними у всій своїй красі розкинулися його землі: вони простягалися далеко, доки вистачало погляду, а місто, обнесене старовинною кам’яною стіною, процвітало. Королівський Двір. З’єднані між собою лабіринтами звивистих вулиць, стояли кам’яні будівлі усіх форм і розмірів: для воїнів, для двірників, коней, Срібла, Легіону, охоронців, а також казарми, зброярні. А поміж ними — сотні домівок його чисельних людей, які вирішили жити за міськими стінами. Між вулицями розкинулися акри газонів, королівських садів, кам’яні площі та прекрасні фонтани. Королівський Двір вдосконалювався століттями: його батьком, батьком його батька — і зараз він знаходився на піку слави. Без сумнівів, зараз це була найбезпечніша фортеця у Західному Королівстві Кільця.