БоянаІ на жінку молодуюСпівака Когана,Що жив колись у ОлегаІ у СвятославаТа хвалив стареє врем'яДіда Ярослава:"Хоч без плечей тобі тяжко,Голово, стояти,Але гірко і для тілаГолови не мати…"І як справді тілу тяжкуБез голови бути,То так тяжко й землі РуськійБез Ігоря бути.Сонце світиться на небі,Небо освітилось,А князь Ігор в землі Руській,І все звеселилось.І дівчата на ДунаїСпівають і в'ються,І голоси через мореДо Києва ллються.Ігор їде БоричевомУ
Київ на прощуДо святої матір-божіВ церкву Пирогощу.Поклонився, помоливсяІ сів на посаді -І городи всі веселі,І сторони раді!
* * *
Колись-то ми князям старимСпівали, мій брате!А потому і молодимПрийшлось заспівати.Слава ж Ігорю, Всеволоду,Синам Святослава!Владимиру ІгоричуІ дружині слава!Здорові ж ви, князі, будьте!Здорова, дружино!Що боретесь за християнів,Що погані гинуть…Нехай гинуть поганії,Як у воду камінь!Зато буде князям слава,А дружині - амінь.