Альтернативна еволюція
Шрифт:
Кожна людина прагне до безкінечного саморозкриття, тому що Бог заклав у нас колосальну потенцію. І Він вимагає від нас саме цього рішення: щоб ми розбили дзеркало, яке показує нам будинки, дороги, машини, танки, ракети; щоб ми стали знову тим, ким були — духом, який не відбивається, а обнімає собою все. В духові є вся фантасмагорія світів. Те, що ми знаємо як фізику, — у ньому відчувається як потенція. На Сході це називають «сновидінням Брахмана». Дух може сам у собі все це «програти», якщо є потреба, і не творити, не затримувати цей спектакль.
На якомусь відрізку космоісторії могутні деміурги, які повинні були продовжувати ріст нашого психічного древа в безмірність, замкнули цю світобудову, створили
Уявіть, що ми зі своєю психологією вийдемо в космос, в інші світи. І що ж ми там будемо робити? Перечитайте західну фантастику: борделі на Плутоні чи на альфа-Центавра, ґвалтування інших цивілізацій, галактичні війни… Вирвавшись за межі Землі, ми земну мерзоту рознесемо у безкінечність. Тоді вже ніякий деміург, ніякий Христос не допоможе нам запхати її назад. Ми маємо промити свої «авгієві стайні» огненною рікою уже тут, на Землі.
Саме МИ зіткали час і простір. Ми, отримавши «дзеркало асурів», почали творити час, простір, різні функції і відчуття… Зараз людина бачить себе як тіло, а ще вона має розвинути себе як хвилю, як блискавку, як промінь — для того, щоб вирватися, щоб розімкнути себе. Розв’язати цей вузол надзвичайно тяжко.
Згадайте легенду про Олександра Македонського. Якось йому в храмі показали хомут, зав’язаний таким хитрим вузлом, що ніхто не міг його розв’язати. Олександр витягнув меч і розрубав його! Це не просто історичний факт. Жерці храму випробували Олександра, чи справді він має божественне походження. І він підтвердив його! У цьому суть легенди. Далі — хомут. Це символ ярма, одягненого на Людину. Людина — раб богів і тягне цього земного воза без кінця. І хомут зав’язаний таким вузлом, що Людина не може його розв’язати — тільки розрубати мечем. Цей Меч — дух! Коли Христос сказав «Не мир вам приніс, а меч!», Він мав на увазі саме Меч Духа, який розрубає всі пута, що тримають людину в полоні. Люди часто змішують поняття «душа» й «дух». Але дух формується на Землі, це породження деміурга. А дух — це саме зерня Боже. Коли Бог творить Людину за Своїм образом і подобою, Він творить людей духовними. Це і є наша істинна сутність А потім нам нав’язали спершу душу — астральне тіло, а потім воно одяглося в «шкіряне вбрання» — фізичне тіло…
Запитання:
Коли ми всі будемо жити в іншому, вічному, бутті, коли не стане ненависті і духовної гидоти, що тоді відбудеться з мистецтвом, музикою, поезією — чи будуть вони існувати?
О. Б.:
Земне мистецтво, земна культура — це тінь божественної реальності. Якщо тут музика Моцарта прекрасна, то у своїй небесній іпостасі вона незміряно прекрасніша. Якщо поезія Пушкіна нас чарує тут, то можете не сумніватися, що цей поет є небесним поетом. Вся земна краса ще прекрасніша у Вічності…
Запитання:
Наш спротив під час Другої світової війни був за Божим велінням чи за земним? Напевно, за земним, — адже до чого ми прийшли? Може, нам краще було здатися?
О. Б.:
Так само можна сказати: для чого Христу іти на Голгофу? Покаятися перед Пілатом, перед Синедріоном, а ще простіше — сказати Лукавому: «Я згоден стати царем!»
Кому ж здаватися? Ми вирішували проблему захисту своєї Вітчизни. Яке має значення, хто стоїть на чолі держави? Це — наша Вітчизна, наша хата. Якщо в ній завелися щури, не варто покидати хату — потрібно вигнати щурів, вигнати дурних політиків, сформувати лідерів духовного плану і поступово
сформувати Духовну Республіку. Саме так.Що стосується останньої війни, наша поразка в тому, що ми почали опльовувати героїчні подвиги. Це страшний злочин. Ми ж не знаємо, ким і коли врятоване наше життя і хто поліг для того, щоб кожен із нас існував. Тим більше не можна паплюжити комуністичну ідею, бо це Божа ідея. Я згоден з Іваном Єфремовим, що ХХI століття буде віком космічного комунізму. Капіталізм не має шляху в майбутнє — запам’ятайте це…
Запитання:
Вічність — це добре чи погано? Ви хотіли б бути вічним?
О. Б.:
Дуже гарне запитання.
Як правило, люди думають, що вічність — це безмежна тривалість. Насправді ж слово «вічність» походить від «віче». Ви знаєте, що таке віче: це об’єднання людей у громаду, коли багато людей діють як єдиний організм. Отже, вічність — це збирання і мертвих, і живих, і ненароджених в одне ціле, коли всі, хто помер і хто не народився, збираються докупи і в любові об’єднуються. От що таке вічність. Тому я не тільки хочу бути — я знаю, що я вічний!
Запитання:
Як ви уявляєте собі можливість створення Духовної Республіки на всій Землі?
О. Б.:
Не на фізичній Землі вона твориться. Тут вона просто з’явилася як ідея. Я постійно намагаюся пояснити і політикам, і друзям, і недругам, щоб вони зрозуміли, що це — не химери позаземні, не витання у хмарах, а певний статус. Людина, що живе в Духовній Республіці, буде і кращим земним громадянином, вона вже ніколи не помислить убити чи вкрасти. Тому для такої людини вже не треба заповідей, бо для неї усі громадяни Духовної Республіки — браття, а вона — громадянин Цілості.
Запитання:
Як різним людям повірити в Бога?
О. Б.:
Хто йде до Бога, той знає, що Він є. А якщо хтось до сих пір не помічає, що Земля здригається під громовими кроками Христа, — тут нічого вже не зробиш!!!
Запитання:
Ви говорите про ілюзію буття. Будда теж говорив про те, що будь-яке буття — страждання. Ви ж, по суті, пропонуєте збудувати новий світ. Чи не буде він ще однією темницею? Адже Будда говорив про Нірвану, а не про створення нового світу.
О. Б.:
Санскритське слово «нірвана» означає «неподільний». Отже Будда прагнув до Нірвани як до Цілості. Він прагнув у тілі опанувати тим, про що ми з вами говорили — стати всім у всьому.
Йдеться не про побудову з допомогою демонічного дзеркала нових ілюзій, а про те, щоб стати духом. Не нова ілюзія, а повернення до Цілості — ось наше завдання.
Запитання:
Я певен, що тут є багато людей, яких невідома сила несе за межі суєтних законів людства. Може, саме тому вони зараз тут. Чи не мучить їх питання: що вони можуть зробити? Кращим виходом є об’єднання наших зусиль, об’єднання не на словах, а на ділі. Ви обіцяли розповісти про подальшу вашу діяльність. Чи зможемо ми так ще збиратися? Що ми повинні робити?
О. Б.:
На певний час ми розлучимося — я маю їхати в Гімалаї. Після повернення я розповім про результат, і тоді будемо з вами разом вирішувати, що робити далі…
А на завершення — коротка медитація. Спробуємо відчути себе хвилею-блискавицею…
Співає Василь Литвин:
Для сліпців є пітьма,
А для зрячого нема.
Ширше серце розкривай —
Загорівся небокрай!
Нищаться пожарами тільки порохи,
Тішаться примарами лише дітлахи.